Сеть знакомств для любителей книг


Интернет реклама УБС
Художественные



Поделиться в Facebook
Томас Бруссіґ
Сонячна алея

Іронічно та з гумором, описує Томас Бруссіґ, як у тіні Стіни все ж світило сонце. Міха, Міріам та інші сміються і кохають, хитрують і мріють. Вони ламають собі голову над тим, як дістати зі смуги смерті любовного листа, занесеного туди вітром. Вони слухають Джимі Гендрікса, Стоунз і читають Сартра, вони творять свій світ.

Томас Бруссіґ : Сонячна алея

[написать рецензию на эту книгу] [добавить книгу в закладки]
Конкурс Goethe-Institut
Дуже рідко, коли у літературній творчості письменника не знаходиться твору, який є інтерпретацією його спогадів про дитинство чи то пак молодість. Це вже дивлячись на те, який саме період найбільше вплинув на подальше життя. Інколи ж
з-під пера мистця виходить ціла низка доробків, що висвітлюють цю ж таки тему.
Напевно, так і відбувається «звільнення письменницької підсвідомості» від неоднозначного, подекуди складного і абсурдного, минулого. Творчість Томаса Бруссіґа є підтвердженням цієї тези.
Його перший роман «Герої як ми» приніс йому всесвітнє визнання, а повість «Сонячна алея» остаточно затвердила успіх. Народжений в НДР, Бруссіґ і в першому, і в
другому творі повертається до теми Берлінської стіни та життя в комуністичній країні.
У сучасній українській літературі такі особистісні твори часто акумулюють у собі весь авторський негатив, інколи перетворюючись на відверту «чорнуху». На відміну від «Сонячної алеї», сама назва якої налаштовує на позитив. Ця повість Бруссіґа – світла і добра оповідь про юність хлопців і дівчат у прикордонній смузі між Східним та Західним Берліном. Позбавлена ностальгічних рефлексій, розповідь щедро приправлена першокласним гумором, що часто набуває гротескних форм. Куди дітися, говорячи про твір, проситься епітет – сонячний…
Сама тематика повісті сприймалася б надто моторошно, якби Бруссіґ завдяки своїй стилістиці не зробив її такою смішною. Ключові персонажі твору – Міха та його родина і друзі – абсолютно не переймаються життям у безпосередній близькості
від «зони смерті». Вони не ставлять перед собою філософських питань свободи чи любові до своєї країни. Адже те, де ти народився і що тебе оточує від самісінького народження є чи не найприроднішим явищем. Аналіз і роздуми над усім цим приходять потому, як людина дорослішає. Поволі приходить розуміння, що по той бік стіни існує інший заборонений світ. Саме цей процес дорослішання показує пан Томас на сторінках своєї прози. І, як уже зазначалося, надає їй комічних рис.
Цей надзвичайно вдалий вибір форми, структури й тональності тексту, швидше за все, й спричинив таку популярність «Сонячної алеї». Повість поділена на невеличкі розділи з такими зворушливими назвами, які бувають тільки у пригодницьких книжках для підлітків («Розповідь про те, як Міха подорослішав», «Je t’aime, або розповідь про найгучнішу вечірку на Сонячній алеї» тощо). Ці малі розділи, написані простою мовою, у розрізі життя кількох людей показують неймовірно абсурдний світ за залізною завісою.
Переважна більшість ситуацій має анекдотичний характер, деякі з них переходять у гротеск.
Чого вартий лише дядько Гайнц із Західного Берліну, який щотижня перевозив контрабандою у власних шкарпетках кекси та каву для своєї східної родини, а потім його самого у вигляді праху так само нелегально перевезли через кордон. Мати Міхи, яка попри все намагалася постаріти, бо у знайденому нею паспорті жінка із Заходу була значно старшою. А на цьому так би мовити суспільно-політичному фоні – лінія кохання Міхи та Міріам. Так Бруссіґ заручився прихильністю досить розмаїтої цільової авдиторії: тут і сучасні підлітки, і молоді люди, що трохи зачепили «совкове» життя, і старше покоління,
що завжди радіє спогадам про ковбасу за два двадцять.
Додає інтриги авторський хід, коли він говорить про якусь річ, але пояснює її вже в іншій частині твору. Така собі «замануха» для читача. Так, на самому початку згадується застряглий на «смузі смерті» любовний лист, але розповідь про нього – приблизно всередині. Дільничний говорить про загублений паспорт, Фрау Куппіш чимдуж намагається постарішати, - всього цього автор побіжно торкається,
чіпляючи читача таким чином на гачок. Напругу ж знімає тоді, коли цього найменше очікуєш і вже перестаєш думати, що б то усе означало.
Варто відзначити іще одну особливість твору – такий собі «прийом лупи». Йдеться про те, що статечне розповідне розкриття сюжету раптом зупиняється на певному моменті чи ситуації і акцентується на ньому. Так, ніби наближається лупа і збільшує епізод, демонструючи необхідні для загального сприйняття деталі. Такий метод характерний передусім для кінематографу, а не для художньої літератури.
Але така манера для Бруссіґа невипадкова, адже пан Томас, крім власне художньої літератури, пише сценарії. І сама «Сонячна алея» спочатку була фільмом, сценарій до якого Бруссіґ написав разом з режисером Леандером Хаузманном. А вже на основі кіносценарію Бруссіґ створив повість «Сонячна алея», яка отримала престижну премію імені Ганса Фаллади.
Цікавими виглядають персонажі твору в тому плані, що автор практично не дає їм жодної психологічної характеристики. Лиш трохи зачіпає їх зовнішній світ, проте кожного наділяє певною «злочинною» пристрастю. Друг Міхи Патлатий схиблений на західній забороненій музиці, переважно «Роллінґ Стоунз». Маріо та його дівчина читають «ворожих» екзистенціалістів Сартра та Сімону де Бувуар. Молодший брат Міріам збирає модельки західних автівок. Все, про що мріяла радянська людина, Бруссіґ розподілив між кількома своїми персонажами. Кожен з них ототожнюється з чимось, чого в комунізмі не було.
Так само автор не оминає мистецтва, яке в країнах соцтабору могло бути виключно соцреалістичним. Натомість всі мистецькі пошуки із Заходу сліпо підносилось до небес. Бруссіґ придумує другорядного персонажа, який привселюдно пісяє на торт, а потім його з’їдає. «Тебе аж вивертає, коли хтось робить щось таке, чого ніхто б не зробив. Це як удар струмом! Це електрошокове мистецтво», - коментує вчинок
Патлатий. Певно, що вводячи цей епізод у найбільш непідходящі для нього часи, письменник не відмовляє собі у втісі поглузувати з нинішнього дискурсу про contemporary art.
Попри всю незаангажованість твору, не можна не провести паралель «Сонячної алеї» з Україною. Немов та німецька вулиця, вона теж поділена на прозахідний Захід та просхідний Схід. Вона неймовірно нагадує Фрау Куппіш, яка виписує комуністичну газету, щоб сусіди зазначили родинні симпатії режиму. Вона готує сина до «червоного монастиря», а згодом – на навчання в Радянському Союзі. Але в глибині душі вона мріє про зовсім інший бік стіни і усвідомлює водночас
марність своїх ілюзій. Навіть тримаючи в руках омріяний західний паспорт, вона не в змозі дійти кілька кроків до прикордонного пункту. Розуміючи свою внутрішню несхожість з розкутими і вільними громадянами ГДР, жінка повертає назад. Навряд чи пан Бруссіґ мав на меті порівнювати почесну мати німецького сімейства з далекою і неважливою для нього країною, та від такої асоціації втриматися неможливо.
Завершує повість пан Томас черговою фантасмагорією. У фіналі з’являється росіянин із великою родимкою на чолі. Він керує природними явищами та приймає пологи у подружки Маріо. За словами самого Бруссіґа, Михайло Горбачов (а хто б це іще
міг бути?) в ті часи мав дуже великий вплив, так, що здавалося, ця людина все може змінити. Після його появи в творі у свідомості героїв дійсно щось змінюється. «У міру того, як віддалявся ескорт (з Горбачовим), приходило усвідомлення того, що з ними трапилося щось неймовірне, і що їм ніхто не повірить, що таке буває», - пише автор про
своїх персонажів. Вони ще не знають, яких змін скоро
зазнає їхнє життя, але уже відчувають переломний момент.
Для читача «Сонячна алея» – не тільки приємна й легка історія, не тільки захоплююча гумореска, яку можна покласти у карман куртки і прочитати в транспорті по дорозі з роботи. Це – ще одна спроба пережити і переосмислити історію: і
авторську, і власну, і загальнодержавну. І автор, як тонкий психолог, пропонує цей надзвичайно складний процес провести у простій і невимушеній формі.

Рецензія з 100buch.in.ua

Поделиться в Facebook взять код для блога
20/20  = 40
Томас Бруссіґ Сонячна алея

С этой книгой читают:
 


Еріх Фромм
Мати чи бути?
 


Йорг Баберовскі
Червоний терор
 


Мора Терезія
День у день (Alle Tage)
 


Райнер Марія Рільке
Нотатки Мальте Лявридса Бриґґе
 


Германн Юдіт
Нічого, крім привидів